Ви є тут

Ординаріат військовий

Військовий ординаріат – церковна структура, призначена для пастирської опіки військовослужбовців та членів їхніх сімей.

Пастирське служіння для військових виникло в Церкві в V ст. у зв'язку зі специфікою військового життя – постійними переміщеннями, проведенням військових дій на різних територіях. З цього часу призначали священиків, яким доручали постійно піклуватися про військовослужбовців, спочатку у військових таборах і фортецях.

Згодом священиків, що здійснювали це служіння, почали називати капеланами. Поступово виникла потреба вивести їх з-під влади місцевого єпископа, організувавши особливу церковну структуру. Служіння капелана пов'язане не з певною територією, а з конкретною групою віруючих, яку він супроводжує при її переміщеннях. Тому там, де цього вимагає значна кількість католиків-військовослужбовців, організовують спеціальні структури для пастирського піклування про них, які спочатку називалися військовими вікаріатами, а пізніше військовим ординаріатом.

Тепер у світі є близько 30 військових ординаріатів. Особливість цієї церковної структури полягає в тому, що військовий ординаріат є окремою Церквою (схожий до єпархії), створеною не за територіальною чи обрядовою ознакою, а за приналежністю віруючих до певної групи – військовослужбовців та членів їхніх сімей. Зараз діяльність військового ординаріату в Католицькій Церкві регулюється Апостольською конституцією «Spirituali militum» від 21.04.1986 р.

Керівництво військового ординаріату здійснює військовий ординарій, як правило, який є єпископом і прирівнюється у своїх правах і обов'язках до єпархійного єпископа (CIC 368; ССЕО 381). При цьому його влада може бути охарактеризована як територіально-персональна, оскільки військовий ординаріат створюється у військах певної держави, а повноваження військового ординарія поширюються на всі місця дислокації військ у цій країні та на всіх військовослужбовців-католиків цієї країни в усьому світі.

Військовий ординаріат може мати власну семінарію, де готують кандидатів у священики для специфічного служіння у військах, але може також вдаватися до допомоги інших священиків, які постійно або тимчасово здійснюють відповідне пастирське служіння. Ті з них, хто отримують посаду військового капелана, мають права і обов'язки схожі до тих, які має настоятель парафії. При цьому настоятель парафії, на території якої розташована військова частина, може виконувати свої обов'язки на її території лише за відсутності капелана цієї військової частини.

До військового ординаріату належать військовослужбовці та всі, що працюють у збройних силах цієї держави, якщо вони підкоряються військовому праву; члени їхніх сімей і всі, що проживають з ними; слухачі військових шкіл, пацієнти і обслуговуючий персонал військових шпиталів і пансіонатів. При цьому всі віруючі у військовому ординаріаті мають такі ж права, як і віруючі будь-якої єпархії. У церковних таїнствах ці віруючі можуть брати участь як в єпархії і парафії за місцем проживання, так і у військовому ординаріаті.