Осанна

Осанна - вигук,  який 6 разів зустрічається в Євангелії ( Mт.21.9,15; Мр.11.9,10; Ів.12.13) в  описі входу Ісуса в Єрусалим в перший день тижня, в кінці якого Він був розп'ятий.Слово «О» являє собою гр. транслітерацію євр.імперативної  форми hôSac ("спаси") з додатком частки  "nâ'", що додає слову настирливий відтінок. У євр. Біблії  волання до Бога про порятунок, виражений у формі наказового способу "Спасати", але без додавання підсилювальної частинки, що з'являється 29 разів в осн. в Псалмах. Виразніша форма  hôSac-nâ' зустрічається лише  в Пс.117.25. Заклики під ​​час зустрічей Ісуса в Єрусалимі в наведених євангельських уривках можна розглядати як аллюзію на цю Н.-З. формулу. В юд. літургійній практиці заклик "О" використовувався в богослужіннях  на свято Кучок (Суккот). 7-денний цикл цього свята, який відзначається восени по закінченню збору фруктів, завершувався молитвами про дарування рясних зимових дощів, які включали в себе семикратне повторювання "О". Молитви супроводжувались розмахуваннями і биттям об землю гілками різноманітних дерев. Свято Кучок традиційно було нар. святом радості і тріумфу, що видно напр., з опису свята Обновлення (Ханука) в 2 Мак. 10. 6 - 7, який порівнюється зі святом Кучок (пор.1Мак 4. 52 - 59; 13.51 - 52). Можливо в звязку з цим  сам заклик "О" набув відтінків тріумфування, що поступово затьмарило початкове значення цього слова.

Євангелист Лука, описуючи вхід Господа в Єрусалим, на відміну від інших євангелистів, уникає вживання слова "О". Тоді як Матей і Марко використовують вислів  "осанна на висотах" (Мт.21.9; Мр11.10), Лука двічі вживає вираз "слава на висотах", в т.ч. в епізоді входу в Єрусалим (Лк2,14; 19.38). "Осанна на висотах" можна зв'язати з "хваліть Його на висотах" із Пс 148.1, тим більше, що "О" і в час входу в Єрусалим було вираженням радості  народу, що зібрався і учнів, які очікують побачити в Ньому Спасителя, Месію, з Яким були звязані їх надії на політ. і рел. визволення народу Ізраїля.

Хвалебне, радісне вживання "О"  продовжилось і в християнстві, в т.ч. в ряді ранньохрист. текстів, напр. в Дідахе і Апостольських постановах, в Климента Олексанрійського, Августина і Єроніма, а потім в христ.Службах Божих Сходу і Заходу, де "О" входить в анафору (Sanctus).