Осія, пророк

Осія (євр. HôSëac, грець. Ώσηέ, лат. Osée) – старозавітній пророк VIII ст. до Р. Х., автор старозавітньої книги (Книга пророка Осії).

Один із варіантів імені Осії – Ісус (див. Чис. 13,8). Можливо, Осія походив з коліна Єфрема, на що вказує низка згадок про це коліно і його ареал проживання (див., напр., Ос. 5,3 і далі). Ймовірно, служіння Осії відбувалося в околицях Самарії, а також святилищ у Бет-Елі та Гілгалі. Наявність у Книзі пророка Осії описів природи і життя землеробів вказує на його походження з сільського середовища. Як і пророк Єремії, що жив сторіччям пізніше, Осія поклав в основу свого твору страждання, які стали символом ставлення Бога до Свого народу.

Книга пророка Осії відносить служіння Осії до часу правління ізраїльського царя Єровоама II (786–746 до Р.Х.), а також юдейських царів Озії, Йотама, Ахаза, Єзекії (715–687 до Р. Х.), однак, останні могли бути додані з метою узгодити служіння Осії зі служінням його сучасника з Юдейського царства – пророка Ісаї (Іс. 1,1). Осія помер не пізніше падіння Самарії 721 року, отже, його служіння можна віднести до періоду близько 752–721 до Р. Х.