Ви є тут

Паламізм

Паламізм - христ. богослов. вчення, розвинене Григорієм Паламою і його послідовниками; концепція нетварних Божественних енергій, що діють в світі та людині.

Підтримане імп. Іваном VI Кантакузіном вчення Палами за постановою Влахернського собору 1351, що проходив у Константинополі, стало офіційно прийнятим у Візантії. Паламіти, протиставляючи себе як катол. Заходу, так і мусульм. Сходу, вважали себе істинними оборонцями православ'я.

Практика ісихазму, визначена в працях Григорія Палами, а також Григорія Синаїта (бл. 1275-1346) іМиколи Кавасіли, була спрямована на досягнення «життя у Христі», що передбачало сповідання радості в аскезі при повному зануренні у «розумне ділання» і дух. споглядання. Останнє, на думку ісихастів, принципово відрізнялося від абстрактного фі-лос. споглядання, будучи не пасивним, а діяльним спогляданням з метою удосконалення самого себе морально і духовно. Стриманість і аскеза дозволяють удостоїтися споглядання Бога «очима думки».

Григорій Синаїт говорив про особливе «розумне почуття», без якого «неможливо чуттєво відчути насолоду Божественними речами». Ця насолода, за вченням Палами, походить від зішестя в людську душу Божественної благодаті, яка випромінює внутр. світло і преображує особу в уподібнення Богу (обоження).

Тільки така дух. насолода приносить справжню радість, чисту, безпристрасну і не змішану з сумом. Григорій Синаїт розвинув ідею про два види раю -- "чуттєвий та уявний", або "Едемський і благодатний". Якщо перший є якимсь місцем між тлінним і нетлінним світом, то другий рай - суто духовний. Прийдешня насолода буде «насолодою Божественною і невимовною, істинною і вічною». Микола Кавасіла попереджав, що насолоди цією красою досягне лише той, хто прагнув до неї вже в цьому житті і через хрещення отримав особливі почуття її сприйняття.

Важлива роль у спасінні в даному контексті відведена літургії, під час якої той, хто молиться, не тільки дізнається про Божественну і людську природу Христа, «але і ясно споглядає мисленними очима самого Господа; скажу навіть - тілесними» (Григорій Палама). Насолоді дух. радощами Микола Кавасіла присвятив трактат Про життя у Христі, що розкриває сенс життя в наслідуванні Христа, у розвитку любові до Бога і людей.

Микола Кавасіла встановив безпосередній внутр. зв'язок між пізнанням, любов'ю і красою: «Пізнання є причиною любові, і воно народжує її, і ніхто не може знайти любові до благого, поки не дізнається, яку воно має красу». Просвітництво розумілося ісихастами як просвітлення в прямому сенсі слова. Все причетне до божественного світу пронизане, згідно з Паламою, світлом, сяйвом. Тому й Таворське світло, що з'явилося при Преображенні, відтворило «енергії» Бога, доступні людині в результаті її містичної практики - «розумного ділання». Енергією і силою наділяв сакральні символи і пізньовізант. екзегет Симеон Новий Богослов, який присвятив спеціальний твір символіці церк. таїнств та їх ролі у підготовці до «життя у Христі».

Вчення ісихастів широко поширилося як у філософії та богослов'ї, так і в образотворчому мистецтві правосл. Сходу, вплинувши, зокрема, на творчість таких великих майстрів, як -Теофан Грек і  Андрій Рубльов.