Паремія

Паремія (від грец. Παροιμία - притча , прислів'я) - у візант.обряді фрагмент текстів Старого Завіту, обраний для читання на вечірній. Іноді ці тексти читають при відправлянні інших канонів, часів. Збірник цих текстів отримав назву Паремійник. У грецькій церковній практиці такі збірки називалися профітологіями, тобто книгами пророків. У сучасних богослужбових книгах П. розміщені в службових Мінеях і Тріодах.

У паремійних уривках тексти старозавітних книг представлені в різному обсязі. Книги Буття, Притч і пророка Ісаї, які читались під час богослужінь Великого посту, увійшли до Паремійника майже повністю; Книги Виходу, Йова та пророка Єзекиїла, які читалися головним чином під час Страсного тижня, включені в значно меншій кількості уривків. Деякі з біблійних книг( напр., Книга Естер) не представлені зовсім. У Паремійник також включалися уривки з Апостольських послань, які читаються напередодні днів пам'яті апостолів.

У Древній Русі Паремійник використовувався і як книга для домашнього читання, тому в неї нерідко включали розповідні тексти і різні додатки переписувачів. Наприклад, в Паремійник 1348р, який зберігається у Російській державній бібліотеці, на 24 липня поміщені Сказання про вбивство святих Бориса і Гліба та про перенесення їхніх мощей.