Ви є тут

Пассіон

Пассіон (від лат. Passio - страждання) - муз. твір, що виник на основі Єванг. читань Страсного тижня і присвячений стражданням і хресній смерті Христа.

У катол. богослужінні до XIII ст. читання про страждання Христові звучали як псалмодія - найпростіша форма муз. декламації, близька до читання. З XI ст. репліки окремих персонажів інтонувалися по-різному (це позначалося спеціальними літерами в тексті). У XIII ст. читання велися «за ролями» декількома  священнослужителями. Тоді ж з'явилися перші спроби написання музики для окремих реплік учасників подій. До сер. XV ст. П. став багатоголосним твором: розрізняються як чисто хорові (мотетні), так і респонсоріальні (з чергуванням співу соліста і хору) версії. У XVI ст. остаточно зникла псалмодія, весь єванг. текст, задіяний у П., був включений до поліфонічного хорового багатоголосся. З'єднання єванг. тексту з музикою дозволяло гостріше відчути емоційний зміст подій. Особливу популярність П. знайшов у Лютеранській Церкві в Німеччині. У XVI - поч. XVII ст. використовувалися в осн. респонсоріальні форми (твори І. Вальтера, Г. Шютца).

До сер. XVII ст. П. поступово перетворився на ораторію - монументальний твір для хору, оркестру та співаків-солістів. Найбільш видатні зразки цього типу створені Й.С. Бахом: Страсті за Іваном (1724) і Страсті за Матеєм (1727-29). Бах значно змінив традиційний підхід до музики і тексту П. Партія Євангелиста (яка раніше зберігала сліди псалмодії) була доручена тенору і написана як складний речитатив. Поряд з текстом Євангелії були використані поетичні вставки, спеціально написані Б. Брокесом (Страсті за Івану) і X. Пікандером (Страсті за Матеєм). Вони стали основою для монологів-арій, які виконувались від особи анонімних персонажів і відображали особистісне сприйняття подій молільником. Збільшилася також кількість хорових епізодів. П., створені Й.С. Бахом, - кульмінація розвитку жанру, хоча аналогічний досвід був і в Італії (зокрема, у творчості А. Скарлатті).

У наступні періоди П. в чистому вигляді зустрічався рідко; в музиці XX ст. він з'явився як експеримент, співвіднесений з епохою Баха (Страсті за Лукою К. Пендерецького). Паралельно з П., що строго опирається на Євангеліє, розвивався жанр Страсної ораторії, написаної відповідно до Єванг. подій, але на вільний поетичний текст (Христос на Оливній горі Л. ван Бетховена,1803).