Петро Олександрійський, св.

Церковний історик Євсевій називає св. Петра, патріарха олександрійського, славним учителем християнської релігії й великим єпископом, що визначався великою чеснотою й широкою освітою, а передусім знанням св. Письма. Олександрійським патріархом став трьохсотого року і управляв патріархатом дванадцять літ, з чого впродовж дев'ятьох років багато натерпівся в часі Діоклетіянового переслідування християн і його наступників. Він раз-у-раз молився, щоб Бог подав йому і його вірним потрібну в тих тяжких часах ласку й відвагу, та сердечне заохочував своїх духовних дітей, щоб щодня відрікалися власної волі і таким чином приготовлялися до смерті за Христа. Своєю чуйністю й дбайливістю він огортав усі церкви в Єгипті, Тебаїді й Лібії, де було чимало таких християн, що відступили були від Христової віри. Св. патріарх проголосив чотирнадцять приписів, як треба поводитися з тими відступниками, які бажають поєднатися з Богом та повернутися до св. Церкви. Цих канонів придержувалася згодом ціла Східна Церква.

Коли переслідування християн загострилося, патріарх Петро перейшов з Олександрії в безпечніше місце. У 311 році вояки несподівано ув'язнили його і без ніякого суду замучили. Св. Петра Олександрійського називали на християнськім Сході "печаттю й закінченням мучеництва", бо він був останнім мучеником, який згинув в Олександрії з наказу державної влади.

Джерело: http://ugcc.org.ua