Ви є тут

Прокопій, св.муч.

Святий великомученик Прокопій (Неаній) родом з Єрусалиму, жив і постраждав в часи царювання імператора Діоклетіана (284-305). Батько його, знатний римлянин на ім'я Христофор, був християнином, але мати святого, Феодосія, залишалася язичницею. Рано втративши батька, хлопець був вихований матір'ю. Отримавши прекрасну світську освіту, він був представлений Діоклетіану в перший рік його вступу на престол і швидко просунувся по службі. До 303 року, коли було розпочате відкрите гоніння на християн, Неаній був посланий проконсулом до Олександрії з наказом нещадно переслідувати Церкву Божу. Але на шляху до Єгипту, поблизу сирійського міста Апамеї, Неанію було явління Господа Ісуса Христа, як колись Савлові на шляху в Дамаск. Божественний голос сповістив: "Неаній, і ти йдеш на Мене?" Неаній запитав: "Хто Ти, Господи?" - "Я - розп'ятий Ісус, Син Божий". У той же час у повітрі з'явився сяючий хрест. Після видіння Неаній відчув у своєму серці невимовну радість і духовну втіху і перетворився з гонителя на ревного послідовника Христа. З тих пір Неаній полюбив християн і переможно боровся тільки проти варварів-язичників.

Але на святому угоднику збулося слово Спасителя, що "вороги людині - домашні його" (Мт. 10, З6). Мати, язичниця, сама прийшла до імператора зі скаргою на сина. Неаній був викликаний до прокуратора Юдеї Юста, де йому урочисто було вручено послання Діоклетіана. Прочитавши повне богохульств послання, Неаній мовчки на очах у всіх порвав його. Це було вже злочином, який римляни вважали як "образу величності". Неанія взяли під варту і в кайданах відправили до Кесарії Палестинської, де був ув’язнений  колись апостол Павло. Після страшних мук Святого кинули в темницю. Вночі в тюремній кімнаті засяяло світло, і Сам Господь Ісус Христос, прийшовши зі світлими Ангелами, вчинив Хрещення страждальця-сповідника, давши йому ім'я Прокопій.

Багаторазово святого Прокопія водили в судилище, примушували відректися від Христа і знову піддавали тортурам. Стійкість мученика і його полум'яна віра зводили рясну благодать Божу на людей, що бачили страту. Натхненні подвигом Прокопія, пішли під меч ката багато з колишніх вартових святого в'язня і римські солдати разом зі своїми трибунами Нікостратом і Антиохом. Мученицькими вінцями підтвердили свою віру дванадцять жінок-християнок, які самі прийшли до воріт Кесарійської преторії. Уражена великою вірою християн і їх мужністю, бачачи непохитність сина, який переносив тяжкі страждання, Феодосія розкаялася, вступила в ряди сповідників і була страчена. Нарешті, вже новий прокуратор, Флавіан, переконавшись у марності тортур засудив святого великомученика Прокопія до усікновення мечем. Вночі християни забрали багатостраждальне тіло і, обвивши пеленами, зі сльозами і молитвами поховали († 303).