Собор Базельський

Базельський собор – собор Католицької Церкви, що засідав у 1431-1449 роках спочатку в Базелі, Швейцарія, а з 1448 р. – в Лозанні.

Собор скликав Папа Мартін V 1431 року для реформування Церкви, врегулювання військового конфлікту з гуситами і возз'єднання Західної і Східної Церков. У дійсності собор став ареною боротьби Папи і собору за верховну владу. Ще до відкриття собору Мартін V помер.

Базельський собор відбувався в ситуації глибокого занепаду папства, викликаного так званою Західною схизмою та успіхами раннього реформаційного руху. На Базельському соборі розгорнулася боротьба з папством прихильників руху, який відстоював ідею верховенства вселенських соборів над владою Пап.

Базельський собор підтвердив рішення Констанцського собору (1414–1418) про примат вселенського собору над Папою, оголосив про скасування низки поборів на користь папської курії (зокрема були скасовані аннати), про регулярне скликання провінційних соборів і свободу церковних виборів.

Перемоги гуситів у Чехії змусили Базельський собор піти на компроміс з помірними гуситами – «чашниками» (1433 року з ними уклали Празькі компактати). Папа Євгеній IV (1431–47), що не визнав рішень Базельського собору, оголосив про його розпуск, а 1438 р. скликав на противагу Базельською собору собор у Феррарі, перенесений 1439 р. у Флоренцію. Базельський собор 1439 р. оголосив про позбавлення влади Євгенія IV і обрав Папою савойського герцога Амедея VIII, який обрав собі ім'я Фелікс V (згодом визнаного антипапою) .

Перехід на бік Євгена IV багатьох государів Європи, що раніше підтримували Базельський собор, ослаблення престижу собору, покинутого більшістю його членів, призвели до поразки прихильників соборного руху. Собор, переведений 1448 р. до Лозанни, 1449 р. визнав нового Папу – Миколу V (1447-55) і оголосив про свій розпуск. Дії Базельського собору підірвали авторитет Католицької Церкви і підготували ґрунт для Реформації XVI століття.

переклад з "Католическая энциклопедия"