Собор Ферраро-Флорентійський

Ферраро-Флорентійський Собор - Собор, який проходив з 10 січня 1438 до 1445р. у Римі. Вважається  XVII-м Вселенським Собором в Католицькій Церкві. Православними Церквами правомірність рішень собору відкидається.

Собор став продовження Базельського собору і почався з засудження його учасників. Собор скликаний Папою Євгеном IV і затверджений імператором Іваном VIII Палеологом. На соборі був присутній також Константинопольський патріарх Йосиф II, уповноважені представники Патріархів Олександрійського, Антіохійського та Єрусалимського, митрополити Волосько-Молдовський та Київський і всія Русі (Ісидор), архиєпископи, єпископи і богослови, всього близько 700 осіб.

На Соборі докладно розглядалися розбіжності між Західною (Римо-Католицької) і Східними (Православними) церквами. Особливий наголос робився на відмінності в догмах, зокрема т. зв. філіокве (filioque) - додаток, зроблений Римською Церквою в Символ Віри. Інші догматичні питання: про чистилище, верховенство Папи Римського у Вселенській Церкві, звершення Таїнства Євхаристії.

Собор був оголошений Вселенським. За згодою східних єпископів, Патріарх Константинопольський проголосив Вселенський Собор канонічно законним і оголосив, що ті, хто не підкоряться його рішенням, будуть відлучені від Церкви.

У ході собору Східні єрархи, ретельно ознайомившись з вченням Римської церкви, прийшли до висновку, що воно православне. Після деяких коливань всі вони, крім одного єрарха, митрополита Марка Ефеського, визнали, що нововведення Римської церкви мають підставу в св. Письмі і св. Переданні, тобто правомірними, але із застереженням, що Східні церкви, визнаючи правильним весь зміст віровчення Римської Церкви, не стануть вводити у себе латинські літургійні та церковні звичаї. 6 липня 1439р вони (включаючи імператора) одностайно підписали резолюцію собору, буллу Laetentur coeli, запропоновану Папою. Таким чином була укладена унія і Східні церкви возз'єдналися з Латинською.

Унія виявилася нетривкою і на ділі проіснувала недовго. Вже через кілька років багато хто з присутніх на Соборі єпископів і митрополитів відкрито заперечили свою згоду з собором або стверджували, що рішення Собору були викликані підкупом і погрозами з боку латинського духовенства. Таким чином, унією знехтували  більшість Східних Церков.

Крім унії з Грецькою церквою, були підписані булли про унії з Вірменською церквою (1439), яковитською церквою (1441); далі собор був переведений до Риму (25 квітня 1442), де були підписані булли про унії з сирійцями Месопотамії, халдеями, маронітами Кіпру. Собор закінчив роботу 29 липня 1445.