Спілкування в Таїнствах

Спілкування в Таїнствах (лат. communicatio in sacris ) - участь християнина в таїнствах, здійснюваних у певній Церкві або христ.спільноті. Як правило, проблема С. в Т. в першу чергу відноситься до трьох повторюваних таїнств Євхаристії, Сповіді і Оливопомазання.

У ранній Церкві всі християни мали між собою С. в Т. Згодом розколи між Церквами або христ.спільнотами  нерідко призводили до переривання С. в Т. між ними. Відновлення С. в Т. між різними спільнотами означає відновлення між ними христ.єдності; взаємне С. в Т. представників різних христ.конфесій є важливою темою екуменічного діалогу. Спільна участь християн різних конфесій в Євхаристії деколи називається інтеркоммуніоном.

До II Ватиканського собору католицьке канонічне право забороняло С. в Т. католиків з некатоликами. Згідно ККП 1917, єретики і схизматики самим фактом єресі або схизми автоматично відлучалися від Церкви (кан. 2314 § 1 п. 1 ), відповідно з цим їм не повинно було уділятися жодне таїнство, поки вони не возз'єднаються цілковито з Католицькою Церквою (кан. 731 § 2); в свою чергу, католики не повинні були брати активної участі в некатол.богослужінні (кан. 1258 § 1).

Сучас. катол. підхід до С. у Т. грунтується на вченні про Церкву, сформульованому II Ватиканським собором, згідно з документами якого всі віруючі в Христа, що прийняли дійсне хрещення, перебувають у певному, неповному, спілкуванні з Католицькою Церквою (UR 3 ; LG 15). Відновлення христ.єдності вимагає зростання спілкування,  що в якійсь мірі вже існуює. Як засіб, що сприяє досягненню христ. єдності, заохочуються спільні молитви католиків і некатоликів на екуменічних зібраннях; що стосується С. в Т., то його «не можна вважати засобом, який слід без розбору застосовувати заради відновлення єдності християн». С. в Т. «залежить головним чином від двох передумов: від єдності Церкви, яке воно має знаменувати, і від участі в засобах благодаті. У конкретних обставинах вирішувати питання можливості С. в Т. повинен місцевий єпископ, якщо на цю тему не було інших постанов конференції єпископів або Апост. Престолу» (див. UR 8).

У Католицькій Церкві особлива увага приділяється С. в Т. з сх. Церквами (зокрема, з православними). «Оскільки ці Церкви, хоча і відокремлені від нас, володіють істинними таїнствами, особливо ж -- силою апостольського спадкоємства -- священством і Євхаристією, за допомогою яких вони і по нині найтіснішим чином з нами пов'язані, певне спілкування в таїнствах за відповідних обставин і зі схвалення церковної влади не тільки можливе, але і бажане» ( UR 15). Собор також визначив умови С. в Т. (Євхаристії, покаяння і примирення , Оливопомазання) з сх. християнами. Катол. священик може дати християнину сх. Церкви зазначені таїнства, якщо той просить про них з власної ініціативи, добровільно, в ситуації, коли це необхідно або припускає дійсну дух. користь. У свою чергу, католик може просити про ці таїнствах у священика однієї з сх. Церков в аналогічній ситуації, якщо доступ до катол. священика виявиться фізично або морально неможливий (ОО 26-27 ). Правило щодо застосування принципів і норм екуменізму, випущене в 1993 Папською Радою сприяння єдності християн, конкретизує ці загальні принципи, вказуючи, зокрема, що при отриманні таїнств в іншій Церкві необхідно бути належним чином підготовленим до цих таїнств у згоді з правилами цієї Церкви і враховувати норми, що існують з приводу С. в Т. у сх. Церквах (п. 122-128 ).

Що стосується протестантських церк. спільнот, то в них відсутні таїнства покаяння і Оливопомазання, а часто і священства; в силу цієї останньої обставини протест. спільноти «не зберегли в цілості й чистоті таїнство Євхаристії. Саме тому євхаристійне спілкування з цими спільнотами для Католицької Церкви неможливе» (ККЦ 1400). Проте катол. священик може уділити таїнства християнину такої спільноти в крайніх обставинах (в небезпеці смерті і в інших випадках, визначених єпископами), якщо цей християнин не має доступу до служителя власної спільноти, просить про таїнства добровільно, поділяє положення катол. віровчення з приводу таїнств і належним чином підготовлений до їх прийняття (Правило щодо застосування принципів і норм екуменізму, 131-132).

Вищеописані норми включені в діючий ККП (кан. 844) і в ККСЦ (кан. 671). У той же час літургійні і канонічні  норми забороняють спільне служіння таїнств з представниками тих Церков, з якими не встановлено С. в Т.
Винний у забороненому Церквою С. в Т. має понести справедливе покарання (ОС 1365). Нерідко вираз communicatio in sacris (дослівно «спілкування у священних [ речах ]»), перекладено українською як «С. у Т.» і залишене без перекладу в багатьох інших мовах, розуміється більш широко - як участь у богослужінні (не обов'язково в таїнствах). ККП регулює, зокрема, такі питання, як церковне Відспівування християнин - некатоликів (кан. 1183 § 3), участь християн-некатоликів в таїнстві хрещення в якості хресних батьків (кан. 874 § 2) , благословення шлюбу католика з християнином-некатоликом (кан. 1124-25).