Ви є тут

Таїнства

Таїнства – це «дієві знамена благодаті, встановлені Христом і ввірені Церкві, через які нам уділюється Боже життя. Видимі обряди, що ними відправляються таїнства, означають і здійснюють благодать, властиву кожному таїнству» (Катехизм Католицької Церкви, 1131).

Згідно з католицьким віровченням, існує 7 таїнств Церкви: Хрещення, Миропомазання (або Конфірмація), Євхаристія, Покаяння (або Примирення), Єлеопомазання хворих, Священство і Подружжя.

Сенс кожного з семи таїнств доволі глибоко охарактеризований в Догматичній конституції II Ватиканського Собору про Церкву («Lumen gentium», 11): «Віруючі, залучені до Церкви через Хрещення, печаткою поставлені для богослужіння в християнській релігії і, відроджені як діти Божі, зобов'язуються сповідувати перед людьми віру, отриману від Бога через Церкву. Таїнством Миропомазання вони з'єднуються більш абсолютно з Церквою, обдаровуються особливою силою Духа Святого і ще більш зобов'язуються, як справжні свідки Христа, поширювати і захищати віру словом і ділом. Беручи участь в Євхаристійній Жертві, джерелі та вершині всього християнського життя, вони приносять Богові божественну Жертву і з нею себе. Таким чином, як через приношення, так і через Святе Причастя, всі вони мають відповідну участь у священнодійстві. І, насичені Тілом Христовим у Святому Причасті, вони справді являють єдність Божого народу, настільки досконало знаменну і настільки досконало здійснену в цьому великому Таїнстві. Хто приступає до таїнства Покаяння, отримує, завдяки милосердю Бога, відпущення скоєних перед Ним гріхів і в той же час примирюється з Церквою, якій, зробивши гріх, завдав рани і яка, своєю любов'ю, своїм прикладом і своїми молитвами сприяла його наверненню. Через Єлеопомазання і молитви священиків уся Церква доручає хворих Господу, стражденному і прославленому, щоб Він полегшив їхні немочі, врятував їх, і навіть більше, настановляє їх, щоб через своє вільне прилучення до страждань і смерті Христа вони сприяли благам Народу Божого. До того ж ті з віруючих, хто удостоєний таїнства Священства, поставлені іменем Христа пасти Церкву словом і благодаттю Божою. І, нарешті, християнські подружжя відповідно до таїнства Подружжя, через яке вони знаменують таємницю єдності та плідної любові між Христом і Церквою і беруть участь у цій таємниці, допомагають один одному в освяченні через подружнє життя, народження і виховання дітей і таким чином у своєму стані і положенні мають власний дар в Народі Божому».

Потребують пояснення деякі особливості використання як слова таїнство, так і лексики, безпосередньо пов'язаної з таїнствами в цілому.

Коли слово таїнство вживається в значенні одного з семи таїнств Церкви, його треба писати з маленької літери. Те ж слово Таїнство з великої літери (іноді з епітетом Пресвяте) позначає конкретно Таїнство Євхаристії.

Найменування кожного з семи таїнств – крім Євхаристії, яка завжди пишеться з великої літери, – можуть писатися як з малої, так і з великої літери (бажано, звичайно, щоб в одному тексті був прийнятий тільки один із двох можливих принципів написання).

Від слова таїнство утворюється прикметник таємничий; його можна замінити словом сакраментальне. Сфера богослів'я, що досліджує таїнства, називається сакраментологія.

Хоча слово таїнство найчастіше вживається з дієсловом здійснювати (або іменником вчинення), ці та похідні від них слова вимагають у цьому контексті вельми акуратного підходу. Справді, кожне таїнство відбувається в Церкві, але жодна людина не може здійснювати таїнства: таїнство здійснює Господь, і тільки Його можна вважати завершувачем таїнств. Людина ж, що здійснює обряд таїнства (чи то єпископ або священик, а для деяких таїнств – диякон або навіть, в особливих випадках, будь-яка людина, що має відповідний намір), – тільки служитель таїнства.

Отже, хоча припустимо говорити здійснювати Хрещення, Миропомазання і т. д., бажано уникати щодо служителя таїнства виразу «здійснювати таїнство»: служитель таїнства тільки здійснює обряд таїнства. Тому щодо священнослужителя дієслово здійснювати обряд таїнства застосуємо в контексті таїнств Хрещення, Миропомазання, Євхаристії, Єлеопомазання і Священства. Особливе місце займає таїнство Подружжя, оскільки його служителями є в латинському обряді є ті, хто одружуються, – наречений і наречена. Але священнослужитель здійснює вінчання, тобто обряд таїнства Шлюбу. До того ж дієслово «здійснювати» використовується інакше в контексті таїнства Покаяння: «вчиняти покаяння» говориться не про служителя таїнства Покаяння, а про того, хто кається.

У тих випадках, коли за особливих обставин уділення таїнств доручено в законному порядку тому, хто не мав би здійснювати цей обряд у звичайних умовах, той, хто уділяє таїнство, називається екстраординарним служителем таїнства (так, наприклад, мирянин може в деяких ситуаціях бути екстраординарним служителем Євхаристії).

Звершення в Церкві будь-якого таїнства супроводжується притаманними для нього жестами і словами. Згідно з вченням Католицької Церкви, в обряді кожного таїнства найважливіші з цих слів знаменують сам факт здійснення цього таїнства. Такі словесні формули наявні в обрядах всіх таїнств (винятком стало після літургійної реформи таїнство Священства).

Таїнства Хрещення, Миропомазання та Євхаристії називаються таїнствами християнського втаємничення (тобто введення в християнство), оскільки вони закладають основи християнського життя. «Причетність до Божественного єства, дана людям благодаттю Христовою, містить відому аналогію з походженням, розвитком і підтримкою природного життя. Народжені до нового життя через Хрещення, віруючі укріплені таїнством Миропомазання і отримують в Євхаристії Хліб вічного життя. Так у таїнствах християнського втаємничення вони отримують все більше і більше багатств божественного життя і рухаються до досконалості любові» (Папа Павло VI, Апостольська конституція «Divinae consortium naturae»).