Ви є тут

Ультрамонтанство

Ультрамонтанство (від італ. виразу  Papa ultramontano – «Папа з-за гір» (Альп) <лат. Ultra - «далі», «за межами» + лат. Montis - «гори») – ідеологія і течія в Римо-Католицькій Церкві, яка виступала за жорстке підпорядкування національних Католицьких Церков Папі Римському, а також захищала верховну світську владу пап над світськими правителями Європи.

Сам термін виник не пізніше XIII століття і спочатку стосувався Пап, обраних не з італійців, а з інших країн – papa ultramontano.

Назва «ультрамонтанство» застосовувалася у Франції і в Німеччині до папи і його прихильників вже в середні століття, вперше на Констанському соборі; але особливо популярним став цей термін у Франції після 1682р., коли собор французького духовенства прийняв вироблену Боссюе декларацію, яка обмежувала владу папи. Ця декларація дала поштовх розвитку галліканства. Ультрамонтанство було назвою протилежного галліканству напрямку самого папи і духовенства Італії, а також їхніх прихильників у Франції, і було насамперед реакцією на протестантський принцип Cujus regio, ejus religio.

Пізніше термін увійшов у загальний вжиток  як позначення найбільш ортодоксального, найбільш послідовного напрямку клерикалізму. Світобачення ультрамонтанства особливо яскраво виражено у творі Жозефа де Местра «Du pape».

У XIX ст. відміна ультрамонтанства від інших клерикалів стала менш різкою.