Ви є тут

Усиновлення (адопція) надприродне

Надприродне усиновлення (адопція) – покликання людини до участі у внутрішній таємниці Бога. 

Небесний Отець одвіку віддає цілого Себе Своєму Синові, Який приймає Його повністю. Обидва передають один одному той нескінченно потужний Віддих (грец. Pneuma – Дух) любові, а всі Троє – рівні між собою у Божестві – так глибоко взаємно проникаються, що є одним, єдиним Богом. Людина, хоч і є лише створінням, покликана до участі в цій внутрішній таємниці Божества. Отець хоче віддати Себе їй, як віддає Себе Своєму Єдинородному, коли приймає людей за синів і силою Святого Духа робить їх дійсно схожими на Свого Сина.

У Новому Завіті новина про прийняття людей як дітей Божих виступає іноді у вигляді обітниці нового народження (Ів. 3:3). Це народження від Бога (Ів. 1:13 д, Тит. 3:05, 1 Пет. 1:3; Як .1:18, 1 Ів. 5:18). Людина народжується, як Боже створіння, у цій площині Бог є "лише" її Творцем (щобільше можна сказати, що є для неї "як Батько" – справедливий, той, що прощає, обдаровує її різними добрами, а насамперед дає життя). Через нове народження Бог стає справжнім Батьком; людська природа зазнає обожествлення, отримуючи участь у природі самого Бога (2 Пет. 1:4). Людська мова нічого більше не може сказати про цю таємницю, людина може тільки любити її і припускати, що саме її стосуються слова апостола Павла: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять.» (1 Кор. 2,9).