Ви є тут

Вальбурга, св.

Народилася 710 року в Девоні. Дочка святого Річарда, короля Уессекса і святої Бонні. Її братами були св. Віллібальд і св. Вінебальд.

Св. Вальбурга здобула ґрунтовну освіту вдома, а в 11 років батько доручив піклуватися нею монахиням св. Схоластики у Вімбурні, а сам з синами вирушив у паломництво до Італії, де помер у лютому 722 року. Його сини приєдналися до бенедиктинців у Монте-Касіно, звідки їхній дядько, св. Боніфацій, викликав їх до Німеччини.

Св. Вальбурга пробула у монастирі 26 років під наглядом настоятельки св. Татти, де й склала монаші обітниці. Брати попросили її приїхати до Німеччини і допомогти в апостольській діяльності – створенні жіночих монастирів.

Св. Вальбурга вирушила з Англії разом з 30-ма монахинями 748 року. В дорозі їх застала страшна буря, свята молилася, щоби буря вщухла, і згодом вона дійсно припинилася. Монахині прибули до Тюрінгії, до св. Віллібальда, де з його допомогою заснували монастир у Бішофшейм на річці Таубер, якого настоятелькою стала св. Вільбурга. Обидва брата заснували чоловічі та жіночі монастирі в Хайденхаймі.

Св. Вінебальд помер в чоловічому монастирі, де був ігуменом, 761 року, його обов'язки перейняла св. Вальбурга, де й померла в опінії святості 25 лютого 779 року. Її поховали поруч зі св. Вінебальдом.

Святу Вальбургу канонізував Папа Адріан II 870 року.