Варнава, ап. 70-ти, св.

Народився на Кіпрі, помер у Саламі в I столітті. У Діяннях апостолів Варнава описується так: «Бо був чоловік добрий, повний Духа Святого та віри» (Ді. 11:24). Його юдейські батьки назвали його Йосипом, але коли він продав усе своє майно і віддав гроші апостолам в Єрусалимі, йому дали нове ім'я: Варнава (Barnabas), що означає «син втіхи». Хоча Варнава не був у числі Дванадцяти, за традицією його вважають одним з 70-ти, яким Ісус доручив проповідувати; таким чином він отримав звання апостола і його ім'я включено в канон Літургії.

Левіт Варнава жив разом з першими християнами Єрусалима. Він першим привітав святого Павла, колишнього гонителя ранньої Церкви і свого колишнього товариша по навчанню. Він переконав християн Єрусалиму прийняти Павла як людину, що повірила у Христа (Ді. 9:26-30). Варнава був направлений в Антіохію провідати громаду неюдейських віруючих (Ді. 11:22) і привів туди Павла з Тарсу. Саме в Антіохії послідовників Христа стали вперше називати християнами. З Павлом він прийняв антіохійську допомогу під час голоду в Єрусалимі.

Після цього він, його двоюрідний брат Іван Марк і Павло повернулися в Антіохію перед тим, як вирушили всі разом в свою першу місіонерську подорож (Ді. 13:2). Спочатку вони прибули на Кіпр, батьківщину Варнави, саме тому його вважають засновником кіпрської Церкви. Потім вони потрапили в Пергію (звідки Іван Марк повернувся в Єрусалим), Антіохію Пісідійську (де юдеї чинили їм сильний опір, і вони проповідували язичникам), та Іконію (де їх побили камінням). У Лістрі лікаонській їх прийняли за богів, побачивши чудеса, які вони сотворили. Юдеї «заворушивши народ, побили Павла камінням і витягли за місто» (Ді. 14:19), і апостоли повернулися в Антіохію сирійську. Виникла розбіжність про дотримання юдейських законів, і Павло з Варнавою повернулися в Єрусалим, щоб на зборах вирішити, що неюдеї не повинні проходити обряд обрізання для прийняття хрещення.

Після повернення в Антіохію «Варнава хотів узяти з собою Івана, званого Марком. Та Павло вважав за потрібне не брати того, хто відлучився від них в Памфілії і не йшов з ними на діло, на яке вони були послані. Звідси виникло непорозуміння, так, що вони розійшлися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру; а Павло вибрав Силу й пішов, бувши братами доручений благодаті Божій, і проходив він Сирію та Кілікію, утверджуючи Церкви». (Ді. 15:37-41).

Далі про Варнаву відомо мало, хоча і вважається, що розбіжність з Павлом було залагоджено, тому що Павло пише про нього «Хіба я один і Варнава не маємо влади не працювати?» (1 Кор. 9:6). (Павло також описує свої взаємини з Варнавою в посланні до Галатів.)

За церковною традицією Варнава проповідував в Олександрії та Римі й був побитий камінням до смерті в Салаії біля  61 р. Його вважають засновником кіпрської Церкви. Чин Варнавітів, заснований святим Антонієм Захаромв Мілані в 1530 р., отримав назву за іменем їх головної церкви, названої на честь святого, який, як вважали, був першим єпископом Мілана. Апокрифічне Послання Варнави довгий час приписувалося йому, проте сучасні дослідники вважають його автором олександрійського християнина і датують між 70 і 100 рр.. Євангеліє від Варнави, ймовірно, написав італійський християнин, який перейшов опісля в мусульманство. Діяння Варнави, що раніше приписувалися Івану Марку, сьогодні вважаються написаними в V столітті.