Вартоломей Апостол, св.

Єдине, що нам відомо точно, записано про нього в Св. Письмі. Він один з 12 апостолів. Його ім'я утворене від імені батька і означає «син Толомея», і дослідники вважають, що це та ж людина, що і Натанаїл, згаданий в Ін. 1,47, із Кани Галилейської, про якого Ісус говорив «Ось справжній ізраїльтянин, в якому немає лукавства». Здивований Вартоломей запитав: «Звідки Ти знаєш мене? Ісус сказав йому у відповідь: перш ніж Филип  покликав тебе, коли ти був під фіговим деревом, Я бачив тебе».

Ранній скептицизм Вартоломея зник і він «відповідав Йому: Учителю! Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів. Ісус сказав йому у відповідь: "Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, - то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.» 51 І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого."(Ін. 1,49-51). Вартоломей жив, щоб побачити Воскресіння.

У Римському мартиролозі вказується, що Вартоломей проповідував в Індії та Вірменії, де з нього живцем здерли шкіру і де він був обезголовлений королем Астягом (Astyages) у Дербенті біля Каспійського моря.

Традиційно вважають, що він проповідував також у Абанополісі (Abanopolis) на західному узбережжі Каспійського моря, в Месопотамії, Персії та Єгипті. Євсевій пише, що Пантен Олександрійський (II століття) знайшов у «Індії» Євангеліє від Матея, яке приписують Ватоломею, написане єврейською мовою. Євангеліє від Вартоломея вважається апокрифічним, воно було засуджене в указі Псевдо-Геласія (Pseudo-Gelasius).

Його рештки, як вважається, були поховані на острові Ліпарі, потім перенесені в Беневенто, Італія, потім у Рим, де знаходяться зараз з церкві святого Вартоломея в Ісола, на Тибрі (Lipara, Benevento, Isola). Одну його руку в XI столітті дружина короля Канута (Canute), королева Емма передала в Кентербері (Benedictines, Bentley, Delaney, Farmer).