Ян Непомуцький, св.

Ян народився в 1348 році у м. Помук (пізніша назва Непомук) неподалік Праги. Перша достовірна і точна згадка про його життя сягає 1370 р. Тоді, ще будучи семінаристом, Ян зазначений у документах єпископських курії у Празі в якості нотаріуса. У 1380 році він отримав священиче свячення та призначений парохом у храмі св. Галла (Гавла) у Празі. Водночас він служив нотаріусом у Архиєпископа Івана Ензенштайна. У 1381 р. вивчав право у Празькому університеті. У 1382-1387 роках навчався в Падуї. У 1387 році в якості доктора юридичних наук повернувся до Праги. Він був призначений каноніком колегіальної церкви св. Егідія, а два роки потому каноніком при ц. святих Петра і Павла у Вишеграді. У 1390 р. став архидияконом і парохом у Жатеці (Саазі). Проте, звідти Архиєпископ Празький незабаром відкликав Яна і зробив його своїм генеральним вікарієм. Це була велика честь, тому що це призначення забезпечувало Янові перше місце в єпархії після митрополита.

Під час тривалого спору між Вацлавом IV Люксембурзьким і Архиєпископом Праги Ян, будучи посередником, був ув'язнений разом із двома прелатами 20 березня 1393 р., і підданий тортурам, участь в яких нібито брав сам король. Потому напівживого Яна вночі скинуто з моста Карла IV до річки Влтави, яка протікає Прагою. Народна легенда додає, що священикові було прив'язано до шиї жорна, і  що цей камінь обірвався; що незвичайне сяйво збудило мешканців Праги; що король, бачачи заворушення людей, відбув покуту і т.д. Відповідно до "Хроніки" Томаса Ебендорфера з Хаселбаха від 1450 р. св. Ян загинув, тому що він відмовився розкрити таємницю сповіді дружини короля – королеви Софії. Його вважають першим мучеником таємниці сповіді. Тіло мученика знайшли лише за певний час (17 квітня) і поховали у церкві святого Хреста поблизу річки. З часом його було перенесено до гробниці в соборі з написом: Ян де Помук (Johannes de Pomuk).

Після смерті Вацлава IV (+ 1419) культ Мученика почав поширюватися спонтанно. Швидко з’явилися перші його життєписи, навіть віддавали йому літургійне вшанування. У сімнадцятому столітті його вже називають "блаженним" і згадують серед покровителів Праги та Чехії. Проте, офіційний процес розпочався лише в 1710 році за вказівкою імператора Йосифа I. Інокентій XIII у 1720 році підтвердив титул блаженного. Цей же папа затвердив текст Божественної Літургії та Літургії Часів на честь блаженного для Чехії, Австрії, Німеччини, Польщі та Литви. 19 березня 1729 р. папа Бенедикт XII офіційно проголосив його святим. Як і язик святого Антонія Падевського, так і язик св. Яна Непомуцького зберігається в художньо оздобленому, окремому мощнику собору в Празі.

Св. Ян є покровителем єзуїтів, Праги, сповідників, щирої сповіді, доброї слави і потопаючих, а також захисником під час повені. Він також є покровителем мостів. Свідченням колись дуже живого культу святого Яна Непомуцького є численні фігури, як правило, розміщені на перехрестях і безпосередньо біля річкових переправ.

В іконографії святого зображають у священичому вбранні з пальмою мученика в руках. Іноді тримає палець біля губ (символ збереження таємниці). Його атрибутами є ключ, книга, замок, хрест у руці, запечатаний лист, міст, з якого його скинули, корона з п'ятьма зірками  (у середині напис TACUI – "мовчав"), вода, замок.