Йосип Ариматейський, св.

"Arimathaia" − це позначення у грецькому Новому Завіті для давньоєврейського  Armathajim в північній Юдеї (нині Renhis, 10 км північносхідніше Лідди). Ймовірно, ідентичне з Ranathajim, місцем народження Самуїла (1 Сам. 1,1).

Йосип, який згадується у всіх 4 Євангеліях, був "добрим і справедливим членом ради, який не брав участі у винесенні смертного вироку Ісусу" (Лк. 29, 50-53). Після смерті Спасителя він пішов до Пилата і просив Тіло Господа, і, знявши його, обгорнув плащаницею і поховав у своїй новій гробниці, яку наказав висікти для себе в скелі поблизу міста. Нікодим приніс з собою суміш з алое і мирри. Прості люди ховали своїх померлих у землі, багаті могли собі дозволити кам'яну гробницю. Через низенькі двері, крізь маленькі сіни, можна було потрапити у власну похоронну камеру, приміщення площею близько 4 м2. З одного боку, було витесане в м'якому камені заглиблення для тіла, а з іншого боку − був невеликий простір для відвідувачів гробниці. Вхід у споруду завалювався великим круглим каменем, який при необхідності можна було відкотити. Юдеї обробляли тіло сумішшю з алое і мирри, щоб віддалити розкладання, тому що вони ще протягом декількох днів відвідували своїх мертвих в гробниці.

Наближалася велика Великодня субота, коли не дозволяли виконувати ніякої роботи, покійного необхідно було поховати до настання суботи. Тому потрібно було дуже поспішати. Рано вранці, в перший день тижня (Великодня Неділя), жінки хотіли тіло Ісуса обмити і намастити пахощами і, таким чином, завершити поховання. Однак, вони тіла там не виявили. Ісус воскрес з мертвих.

Особа Йосипа Ариматейського вже в ранні часи була овіяна численними легендами, які відбилися в різних апокрифічних творах.