Йов, св. (СЗ)

Йов є головною особою однойменної біблійної книги. Незважаючи на повчальний характер книги, слід приймати Йова за історичну особистість . Єзекиїл називає його разом з Ноєм і Даниїлом чоловіком праведним (Єз 14). Це свідчить про те, що він вже дуже рано, можливо, в часи патріархів (XIX -XVIII ст. до Р.Х. ) був відомий і як зразковий праведник, був шанований.

Соціологічні умови, що описуються в главах 1-2, добре вписуються в картину патріархального устрою, як ми це собі уявляємо з часів Авраама. Батьківщиною Йова названа земля Уц (1,1), яка лежала "на Сході" (1, 3). У більшості випадків тут вказують на місцевість на схід від Мертвого Моря. Згадані також "савеї" (1, 15), Царство Сава багаторазово згадується в Біблії. Їх прабатьківщиною була, ймовірно, Північнозахідна Аравія, вони поширилися у другому тисячолітті до Р.Х. особливо на південь Аравії. Савеї були народом із сильними колоніальними тенденціями, вони вели жваву торгівлю золотом, коштовними каменями, кедровим деревом, ладаном і прянощами. "Могутній вітер з боку пустині" (1, 19). Ці слова з книги Йова дають привід думати про аравійську пустелю. "Халдеї", які напали на пастухів і стада Йова (1, 17), що не були, ймовірно, осілими жителями Месопотамії, а семітськими племенами, що кочували між містами, які в  другому тисячолітті до Р.Х. переселилися на Захід (Авраам).

Загалом історія Йова відноситься до древніх переказів. Автор книги припускає, що вона добре відома і вживає її як обрамлення для своїх теологічних міркувань про людське страждання. Передбачається, що книга виникла в III-IV ст. до Р.Х. Темою книги Йова не є (теоретичне) виправдання доброти і справедливості Бога перед обличчям людського страждання. Вона в значно більшій мірі ставить екзистенційне питання про те, як випробовуване безглузде страждання може бути сприйнято як осмислений елемент людського життя. З незрівнянним поетичним натхненням і людською глибиною тут піднімається стародавнє питання про сенс страждання і його подолання за допомогою релігії.