Ви є тут

Жанна д'Арк, св.

Жанна народилася в сільській родині в місцевості Домремі-ла-Пюсель на північному заході Франції і від побожних батьків отримала добре християнське виховання. Від дитинства дівчинка відзначалася співчуттям до вбогих, хворих та страждаючих. З її слів, записаних в актах судового процесу, якому вона була піддана наприкінці життя, дізнаємося про те, що починаючи з 13 років Жанна мала містичні видіння. Залишаючись у світі, вона склала обіт дівоцтва та довгі години проводила на молитві, щоденно беручи участь у Службі Божій. Після років прихованого життя та внутрішнього дозрівання прийшов короткий період активної громадської діяльності.

Ведена внутрішнім голосом, вона присвятила своє подальше життя боротьбі за визволення свого народу. Численні свідчення розповідають, що 17-літня дівчина була настільки рішучою, що уміла підбадьорити розгублених та знеохочених чоловіків. У березні 1429 року Жанна, яка була неписьменною, продиктувала важливий лист до Англійського Короля, який з військом обліг місто Орлеан, в якому закликала християнські народи до миру. Заклик був відкинений, і дівчина проявила неабияку мужність в боях за звільнення міста. Цілий рік вона провела між солдатами, виконуючи між ними євангелізаторську місію. Численними є свідчення про її відвагу та невинність, зазначив Папа.

А в травні 1430 року розпочалася хресна дорога Жанни, вона потрапила у руки своїх ворогів. Через рік, 30 травня 1431 року, після кількамісячного процесу, її спалено в місті Руані як єретичку та віровідступницю. Трибунал очолювали єпископ Кашон та інквізитор Жан Леметр. Ці французькі церковники, зробивши свій політичний вибір на користь англійців, тим самим вже наперед винесли осуд діяльності та місії Жанни Д’Арк.

Через 25 років, з доручення Папи Каліста ІІІ, відбувся касаційний процес, який, зібравши свідчення богословів та численних очевидців її життя, проголосив недійсним рішення Руанського трибуналу, виявляючи невинність Жанни та її вірність Церкві. У 1920 році Папа Венедикт XV проголосив її святою.

Джерело: Венедикт XVI загальна аудієнція 26 січня 2011