Брендан Мореплавець, св.

Брендан народився на західному узбережжі Ірландії, п'ять років був на вихованні у святої Іти, вчився у Ерка, єпископа Керрі, потім став монахом, а згодом - абатом. Близько 559 року він заснував монастир у Клонферті, де, як кажуть, жило три тисячі співбратів.

У той час (та й у пізніші епохи) у ірландських монахів було прийнято відправлятися в мандри на славу Бога; на відміну від паломництва, де головною метою був все ж кінцевий пункт, тут важливою була сама мандрівка. Брендан, судячи з усього, чимало подорожував: кажуть, що він відвідував св. Колумба в його монастирі в Шотландії, заснував монастир в Уельсі, відвідував Бретань.

Ймовірно, репутація мандрівника (а також якась частина пов'язаних з Бренданом історій) послужила приводом до того, що він став головним героєм твору «Плавання святого Брендана», написаного в VIII або IX столітті. Цей чудовий твір розповідає про плавання Брендана і 60-ти його супутників-монахів на захід, до Островів Блаженних. Невідомий автор настільки майстерно поєднав мотиви, запозичені з християнських апокрифів та ірландського фольклору, в захоплююче оповідання, що його творіння користувалося величезною популярністю протягом усього Середньовіччя. Збереглося 116 латинських рукописів «Плавання», а також його переклади на средньоанглийську, старофранцузьку, фламандську, італійську, німецьку, ісландську мови. «Плавання святого Брендана» продовжують перекладати і читати до цих пір.

Легенда свідчить, що Брендан перед смертю відвідав монастир Енах Дуйне, яким керувала його сестра Брига. Вирушаючи в дорогу, він попросив сестру особливо старанно молитися за нього. На питання, чого він боїться, Брендан відповів: «Ось що страшно: мандрувати поодинці, йти в темряві, не знаючи дороги, стояти перед Отцем Небесним і вислуховувати вирок Верховного Судді». По дорозі в Клонферт він помер.