Дагоберт, св.

Народився близько 650 року в Стене (Франція), помер 23 грудня 679 року у Вевр.

Походив із королівської династії Меровінгів, король Австразії в 676-679 рр. Син св. Сигіберта ІІІ (король Австразії 631-656 рр.) та Хімнехільди з Бургундії. Майордом Австразії Грімоальд Старший, син Пепіна з Ландену і опікун Дагоберта, мав сина Хільдеберта, усиновленого Сигібертом ІІІ, коли Сигіберт ще не мав дітей. Після смерті Сигіберта Грімоальд зайняв трон для власного сина, а Дагоберта примусово постригли в монахи і відправили у заслання. Дагобертом заопікувався Дідон, єпископ Пуатьє, і там він ходив до катедральної школи. Згодом його відправили до монастиря Слана в Ірландії.

Внаслідок конфлікту щодо влади над Австразією Дагоберта повернули з монастиря і повернули йому частину його земель.

Відповідно до передання, із наймолодших років Дагоберт відрізнявся лагідністю і побожністю. Як глава країни, доручив правління краєм в руки майордома, а сам зайнявся створенням нових монастирів. Він був добре освіченою і інтелігентною людиною,  і майордом та політичні представники не могли ним легко керувати.

В період зросту напруги між Австразією і Неустрією Дагоберта вбили під час полювання 23 грудня 679 року поблизу Стене, скоріше за все за вказівкою майордома замку Неустрії.

Після себе Дагоберт не залишив потомка чоловічої статі, тому його землі між собою розділили представники знаті. Дагоберт був останнім з династії Меровінгів незалежним королем Австразії.

По смерті люди почали вшановувати Дагоберта як мученика. Монастир у Стене став осередком культу Дагоберта, який в 1068 році почали вважати «святим храмом». Згодом культ поширився до Альзації і Лотарингії.

Католицька Церква визнала його святим, а також його батька та багатьох інших Меровінгів. Літургійний спомин припадає на 23 грудня.