Давид, цар ізраїльський

Давид — один з найвідоміших персонажів Біблії, другий цар давнього Ізраїлю, правнук Боаза та Рут. Давид був наймолодшим з вісьмох синів Єссея, народився у місті Віфлеємі біля 1085 року до н. е. Увійшов у історію як Цар, автор псалмів та пророк.

Давид, на івриті «командир» або «улюблений, коханий» (XI/X ст. до Р. Х.), в Старому Завіті вродливий пастух, чиї спів і гра на лірі так захопили Саула, першого царя всіх ізраїльських племен, що він призначив його своїм зброєносцем. За іншою версією, Давид потрапив у двір не стільки завдяки  музичному таланту, як великій мужності: він боровся з велетнем Голіафом і вбив його каменем з пращі.

Наступні роки для Давида були поневіряннями, походи проти філістимлян і конфлікт зі Саулом, який бачив у Давиді загрозу для своєї влади. Останній суддя Ізраїлю та пророк Самуїл помазує Давида на трон Царя Ізраїлю замість Саула, який втратив Боже благовоління.

Давид став царем після смерті Саула (правив з 1012 до приблизно 972 р. до Р. Х.). Він об'єднав розпорошені племена Ізраїлю, заснував нову столицю, Єрусалим, і побудував сильну, багату державу, якою правив упродовж 33 років. За цей час він приніс з Юдеї Ковчег Завіту, вищий об'єкт поклоніння ізраїльтян, і планував побудувати великий храм на честь Ягве, будівництво якого, однак, розпочав його син і наступник Соломон.

Найдраматичнішим моментом у житті царя Давида було повстання проти нього, яке розпочав його син Авесалом. Хоча після багатьох змагань Давид знову прийшов до влади, він довго не міг змиритися зі смертю Авесалома, якого вбили всупереч його наказу. У житті царя також стався і ганебний вчинок. Давид закохався у Ветсавію, жінку Урія хеттита, що служив у його війську. Вона завагітніла, тому Давид повернув Урія з поля бою, надіючись, що він прийде до своєї жінки і потім думатиме, що це його дитина. Але Урія не пішов додому, а ліг спати біля входу в царський палац з усіма слугами свого пана. Після він одразу повернувся до війська. Тоді Давид наказав поставити Урію в найгарячішому бою, і відступити від нього, щоб він був убитий і вмер. Так і сталося: Урія загинув, а Давид згодом одружився з Версавією. Їхній первенець помер, але незабаром у них народився Соломон.

Давид був найулюбленішим слугою Господнім. Про глибоку віру Давида свідчать Псалми, авторство яких Біблія приписує цареві. Італійські скульптори, такі як Донателло, Верроккьо, Мікеланджело і Берніні, представляли Давида найчастіше як молодого переможця Голіафа; в сяйві слави зображали його, зокрема, Караваджо і Джентилескі; Рембрандт, малюючи портрет Давида, надав йому своїх рис. Світ до сьогодні захоплюється художністю Псалмів, авторство яких приписують Давидові.