Франциск Єронім ТІ, св.

Італійський священик-єзуїт, що жив у 1642 – 1716 рр. Походив з Гроттальє в єпархії Таранто, був найстрашим серед  одинадцятьох дітей у сім’ї. Троє його братів стали священиками. З віку 10-ти років виховувався під проводом представників духовенства, що займалися вихованням молоді і проповіддю. Здобув богословську і юридичну освіту в Неаполі. У 1666 році прийняв священичі свячення, а через чотири роки вступив до чину єзуїтів.

Франциск прагнув виїхати до місійних країн, щоб там звіщати Євангеліє, однак настоятелі вирішили залишити його місіонером в Неаполі та околицях. Плодом його місіонерської діяльності стали численні навернення. Він був чудовим проповідником, а свої проповіді часто виголошував на площах, оскільки храми часто не вміщали усіх бажаючих послухати його. Вільний час присвячував відвідуванню хворих і вбогих. Проводив ігнатіанські духовні вправи, а для багатьох навернених – під впливом його проповідей – став духовним наставником. Під час війни 1707 року між Австрією та Іспанією в Неаполі Франциск провадив діяльність на користь примирення. Він не допустив надзвичайних випадків та руйнування міста австрійцями, однак заслугу за це приписував не собі, а св. Кирові, лікареві і мученику, до якого плекав глибокий культ.

У 1806 році Франциска Єроніма беатифікував Папа Пій VII, а у 1839 році канонізував Папа Григорій XVI. Його мощі перебувають в храмі єзуїтів в рідному місті Гроттальє.