Гертруда з Нівеля, св.

Св. Гертруда (нар. – 626, а померла – 17 березня 659) ще з малих років відмовилась від заміжжя. Коли їй було десять років, її батько запросив короля Дагоберта та інших вельмож царства на бенкет, щоб оголосити про заручини з сином герцога Австразії (північно-східної частини Королівства Франків). Гертруда відповіла, що вона не вийде заміж ні за сина князя, ні за будь-яку іншу людину, тільки Ісус Христос є її Нареченим.

Після смерті батька 640р. її мати Ідуберга заснувала монастир у Нівелі. Гертруда була настоятелькою, а її мати жила там як монахиня.

Серед багатьох паломників, які відвідували монастир були два брати (пізніше святі) Фоіллан і Ультан – ірландські монахи, які подорожували з Риму в Перон до могили третього брата Урсейса. Гертруда та її мати подарували їм землю, на якій вони побудували монастир, його настоятелем став Ультан, а Фоіллан залишився в Нівелі, щоб пояснювати монахам і монахиням Св. Письмо.

Після смерті Iдуберги в 652 Гертруда доручила керівництво монастирем своїм заступницям, щоб могти приділяти більше часу на вивчення Біблії. А у 32 роки, втомлена від недосипання і недоїдання, вирішила передати керівництво монастирем своїй родичці Вульфетруді.

Незабаром Гертруда померла і відтоді її почали почитати як святу. Її вважають покровителькою подорожніх, помічницею під час гарячки, нашестя щурів, мишей, особливо польових, а також опікункою котів.