Григорій ІІІ, Папа, св.

Святий Григорій III (лат. Gregorius; †28 листопада 741), дев'яностий папа Римський (18 березня 731—28 листопада 741), за походженням сирієць, монах-бенедиктинець.

Григорій народився у 690 році. До Риму прибув молодим монахом-бенедиктинцем. Під час похоронів Григорія ІІ римський народ несподівано проголосив його Папою. 18 травня 731 року після п’яти  тижнів очікування на затвердження вибору екзархом Равенни (це був останній Папа, якого затверджував візантійський правитель) відбулось висвячення Григорія ІІІ.

У своєму понтифікаті він продовжував діяльність попередника. Не допустив знищення ікон в Італії. На Римському синоді (731) після невдалих спроб примирення з імператором Леоном ІІІ Ізаурійським Григорій екскомунікував іконоборців, яких підтримував імператор. Коли у 733 році Равенну – осідок візантійського екзарха,  захопили лонгбарди, Папа допоміг екзархові Євтихію відвоювати її, а той віддячив йому оніксовими колонами, які розміщені у Базиліці св.Петра.

Перед загрозою нападів тих же лонгбардів Григорій ІІІ наказав відбудувати мури Риму і зміцнити твердиню Чівітавеччіа. У 739 році лонгбарди добрались до Риму, тоді Папа разом з сенатом призначив консулом Риму Карла Мартела (володаря франків) і закликав його оборонити Рим від нападу. Завдяки цій дипломатичній перемозі король лонгбардів Ліутпранд відступив від Риму. Історики високо оцінюють поворот папства в сторону франків, оскільки завдяки цьому рішенню значно зміцнився престиж і вплив Риму.

Григорій ІІІ здійснював політичні кроки для підтримки євангелізації Північної Європи. Вручив палій і призначив папським вікарієм цілої Англії Татвіна з Кантербергу під час його перебування в Римі. Також підтримував місійну діяльність Боніфація-Вінфріда у Германії, призначив його Архиєпископом та легатом Апостольської Столиці для організації Церкви у Баварії, Александрії і Турингії. Особисто звернувся до св.Віллібальда з Ейхштадта з проханням супроводжувати св.Боніфація на місіях в німецьких землях.

Григорій підтримував богопосвячене життя і відкривав нові монастирі. Реорганізував богослужіння, збудував кілька нових церков у Римі, відбудував старі церкви, зміцнив мури Вічного міста перед нападами сарацинів, візантійців і лонгбардів.

Помер у Римі на одинадцятому році понтифікату 27 або 28 листопада 741 року. Його тіло знаходиться у базиліці св.Петра у збудованій ним каплиці Спасителя і Пресвятої Діви Марії.

В іконографії його зображають у папському одязі – в капі, палії чи тіарі на голові. Його атрибутами є: мітра, палій, хрест.