Іван Божий, св.

Народився 8 березня 1495 року в португальському Монтеморо-Ново в сім’ї Андрія і Терези – убогих і богобоязливих селян. Одного дня в домі його батьків зупинився чоловік, а наступного ранку батьки Івана не знайшли ні гостя, ні свого восьмирічного сина. Через кілька місяців його мати померла, а батько покинув сільську працю і вступив до монастиря францисканців. Таємний незнайомець залишив хлопця в іспанському Оропреса графському сімейству Франциска Майорала. Малий Іван допомагав випасати вівці. Нова сім’я полюбила хлопця і дбала про його духовний розвиток.

Коли король Кароль V Габсбург оголосив війну Франції, Іван вступив до армії. Солдатське життя пригнітило в двадцятидворічному хлопцеві винесені з дому релігійні почуття. Він провадив розпусний спосіб життя, і з армії його вигнали за те, що він не впильнував склад награбованих товарів. Тоді він прибув до Гібралтару, де зустрів португальського дворянина, котрий перебував у вигнанні разом з жінкою і чотирма синами, і погодився стати їх слугою.

Св. Іван поїхав до Гранади і там відкрив крамничку із релігійними книжками та іншою літературою. В урочистість св. Себастьяна він був в церкві на проповіді св. Івана Авільського. Його слова до глибини пронизили св. Івана і перейняли страхом перед Божим судом. Повернувшись додому, він увесь свій маєток роздав вбогим, аморальні книжки спалив, пішов на площу і, бивши себе в груди, голосно просив про помилування. Люди подумали, що він божевільний і бігли за ним, кидаючи болотом і камінням. Згодом зглянулись над ним і завели до закладу для розумово хворих, де він перебував закритий сім місяців. Потім певний період часу допомагав хворим, намагаючись полегшити їх важку долю. У закладі для божевільних його відвідував св. Іван Авільський.

Він познайомився з людьми, з допомогою котрих зміг винайняти будинок із 46-ма ліжками для хворих. Щодня він виходив з великим кошиком на плечах і збирав милостиню для своїх підопічних. Потрохи люди звикли до нього і перестали вважати його диваком, з’являлися доброчинці, а медсестри і лікарі допомагали йому опікуватись хворими. Тоді св. Іван вирішив розширити діяльність і відкрив притулок для бездомних.

Дон Себастьян, єпископ Туй, дав йому прізвисько «Іван Божий», а згодом з'явились бажаючі побудувати нову лікарню і притулок для хворих. Таким чином виник чин «Милосердних братів» (боніфратерів), який в 1578 році Папа Пій V затвердив і надав йому августиніанське правило.

Помер 8 березня 1550 року в Гранаді, молячись на колінах перед розп’яттям.

Беатифікований 21 вересня 1630 року за рішенням Папи Урбана VIII, канонізований 16 жовтня 1690 року за рішенням Папи Олександра VIII.