Колетта з Корб’є, св.

Ніколетта Буає народилася 13 січня 1381 року в Корб’є у французькій Пікардії. Вона була єдиною і довгожданною дитиною Роберта і Маргарити Буає (коли вона народилась, їм було близько 60-ти років). Батьки вважали, що народження доньки відбулось за заступництвом св. Миколая і дали їй ім’я цього святого.

Після смерті обох батьків, коли Ніколетта була вже повнолітньою, нею заопікувався Рауль де-Рой, настоятель бенедиктинців у Корб’є, де за життя її батько був теслею. Відкинувши кілька пропозицій руки і серця, вона вступила до монастиря (спочатку до бегінок, потім до бенедиктинок, а згодом до кларисок). Зрештою вирішила прийняти пустельний стиль життя і, за дозволом настоятеля, 17 вересня 1402 року, у віці 21 року її замурували в камері, як відлюдницю. Для неї цей час був періодом інтенсивного містичного досвіду. У видінні бачила св. Франциска Асизького, котрий закликав її відновити перші суворі правила св. Клари. Коли Колетта завагалась, на три дні втратила зір, а на три наступні – мову. У 1406 році її звільнили від монашого усамітнення.

Підтримку щодо реформування кларисок їй висловив Бенедикт ХІІІ у спеціальній буллі, а також францисканці. Впродовж наступних років вона проводила реформу існуючих монастирів і створювала нові. Нерідко її зустрічали із бунтом та наклепами. Її навіть звинувачували в чарівництві. Її реформи охопили Бургундію, Францію, Фландрію та Іспанію. Одну з віток кларисок і до сьогодні називають колетанками.

Багато часу св. Колетта проводила в подорожах між Францією, Італією та Німеччиною, зустрічаючись з різними святими. Цілком ймовірно, що в 1429 році вона зустрічалась і зі св. Жанною д’Арк.

Померла 6 березня 1447 року в бельгійській Гандаві, відповідно до дати, яку сама собі напророчила.

Беатифікація Колетти відбулась у 1625 році, канонізація – 24 травня 1807 року за розпорядженням Папи Пія VII.