Томас Мор, св.

Томас Мор (6.2.1478 – 6.7.1535). Син англійського адвоката, який зробив блискучу кар'єру: закінчив Оксфорд, став видатним адвокатом, відомим письменником. В юності Мор був учнем гуманістичного богослова Джона Колета і писав йому 23 жовтня 1504 року: «Усюди скрегіт ненависті, усюди бурмотіння злоби і заздрості, усюди люди служать своєму череву, – головує над мирським життям сам диявол». Думав про відхід у монастир, про реформу Церкви, про реформу суспільства.

У 1510 році Мора обрали депутатом парламенту від лондонських підприємців. Король Генріх VIII зробив його речником палати громад, доручав йому дипломатичні місії, звів у лицарське достоїнство, а 1529 року призначив канцлером, вищою посадовою особою королівства, причому вперше цю посаду довірив не єпископу і не аристократу. Мор, однак, не пишався цією кар'єрою і взагалі дивився на реальність тверезо, хоча й починав як всі: бачив у новому королі, Генріху VIII, освіченого монарха, який служить закону і не буде віддаватися сваволі, як його попередник. Утім, і тоді він писав, що королівська політика – це спектакль, тільки грається він не на театральних підмостках, «а здебільшого на ешафотах». У своїй книжці «Утопія», що вийшла 1516 року, він і сатирично описав життя Англії, і намалював картину ідеального суспільства, терпимого до всіх релігій, врівноваженого, мирного.

В юності Мор думав про монашество, але потім обрав шлюб і одружився з чарівною Джейн. Він намагався її виховувати в дусі своїх уявлень про ідеальну людину, дуже відмінних від звичайних уявлень того часу про гарну дружину: учив музиці, літературі, логіці. Джейн була обурена такими непомірними вимогами і влаштовувала чоловікові істерики, поки її батько якось не насварив її: дружина повинна коритися чоловікові у всьому, а їй дістався взагалі ідеальний чоловік. Після цього життя налагодилося, щобільше, Мор мав не тільки розум і енергію, але і величезне почуття гумору, що пом'якшувало його пориви.

За шість років шлюбу Джейн померла, залишивши чоловікові чотирьох дітей, і він одружився вдруге з вдовою Алісою Міддлтон, старшою за Томаса на сім років, яка дбала про його будинок і виховувала дітей.

У 1534 році прийняли закон, що зобов'язував усіх англійців поклястися у вірності королю як єдиному владиці (малося на увазі, що вірність Папі є державною зрадою). Мор відмовився схвалити цей закон і його заарештували. 15 місяців його тримали у в'язниці, довівши до страшного виснаження, поки не засудили до смерті. Напередодні страти Мор передав доньці волосяницю, яку багато років потайки носив на голому тілі. Тюремникові, що повідомив йому про час страти, Мор подякував за хороші новини: «Спасибі і його величності, що він не забарився доставити мені задоволення звільнитися від страждань цього розпусного світу».

Вирок був таким: «Повісити його так, щоб він замучився до напівсмерті, зняти з петлі, поки він ще не вмер, відрізати статеві органи, розпороти живіт, вирвати і спалити нутрощі. Потім четвертувати його і прибити по одній чверті тіла над чотирма воротами Сіті, а голову виставити на лондонському мосту».

Потім король замінив цю кару на «просте» повішення.

Опинившись перед ешафотом, Мор з сумнівом подивився на круті сходи і звернувся до офіцера: «Будьте люб'язні, допоможіть мені піднятися; а вже вниз я як-небудь сам зісковзну». Йому дали можливість звернутися до народу , що зібрався, і він просив молитися за себе і за короля, а на закінчення додав: «Закликаю вас у свідки, брати, що вмираю в католицькій вірі та за віру Католицької Церкви; королю я вірний слуга, а Богові – перший».

Канонізований 1935 року.